Новозавітний, християнський Великдень був установлений апостолами після смерті й воскресіння Ісуса Христа як свято виходу з життя гріховного і знайдення життя вічного.
Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.
В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом- ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.
Слово «Пасха» походить від назви старозавітного свята песах, яке відзначали іудеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня у іудеїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
У західнослов’янських мовах назва Пасхи перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південно-слов’янській мові) подібно до української назви - Великден.
Дату святкування Великодня врегулював Перший Вселенський Собор в Нікеї 325 року. До цього в різних помісних Церквах святкували Великдень у різні дні. Були й такі, що святкували Великдень разом із євреями (песах). Тож Нікейський собор постановив, що не дозволено християнам святкувати Великдень, коли євреї святкують Песах. Дата Великодня має випадати на першу неділю після першого весняного повного місяця, яка наступає після весняного рівнодення. Якщо станеться так, що на цю неділю припаде й єврейська Пасха, то святкування Великодня переноситься на наступну неділю. Щоб уникнути помилки при визначенні Великодньої неділі, постановлено також, що єпископ Олександрії повинен повідомляти дату Великодня щороку наперед.
Наприкінці IV сторіччя щорічні послання Олександрійських єпископів, було замінено Пасхалією, яка охоплювала більшу кількість років. Перша така Пасхалія була оголошена в 388 році патріархом Тимофієм Олександрійським. В 436 році Пасхалія була видана вже на 95 років наперед (з 436 по 531 роки) одним із його наступників, святим Кирилом Олександрійським.
Православні та більшість греко-католицьких Церков дотримуються юліанського календаря. Відповідно до нього складаються і пасхалії. Римо-католицька церква у 1582 році перейшла на новий календар, запроваджений папою Григорієм XIII і відомий під назвою «григоріанського», або «нового стилю». У зв’язку з цим було запроваджено й нову Пасхалію. За григоріанським календарем весна починається на тринадцять днів раніше від юліанського, внаслідок чого виникає різниця в датах святкування Великодня. Також трапляється, що в католицькій Церкві Великдень припадає разом із єврейською Пасхою, а іноді навіть і скоріше від неї, хоч це й суперечить постанові Нікейського Собору. Разом із католиками святкують Великдень за новою Пасхалією і західні протестанти, а також білоруські греко-католики. Православні ж усіх Церков святкують Великдень згідно з постановами Нікейського Собору, буває, що всі християни святкують Великдень разом.
Наразі дослідникам досить важко розібрати, які саме великодні обряди, коли виникли і при яких обставинах. З християнською великодньою обрядовістю змішалися давні язичницькі обряди, пов’язані зі святкуванням весняного сонця. Під впливом християнського календаря язичницька обрядовість частково перемандрувала у Великодній тиждень. А частково й зовсім зникла, оскільки припадала на Великий Піст, що повністю протилежний «весняній радості».
У великодніх звичаях, відомих, головним чином, із записів очевидців XIX-XX ст., знаходяться сліди трьох різних, нашарованих один на одному, культів- культу роду, культу весняного сонця і культу Христа, що приніс людству ідею Воскресіння- ідею духовного й фізичного відродження.
Великодня Служба Божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщає «Христос воскрес!», а всі присутні відповідають «Воістину воскрес!» Після служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починає процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну та інших страв (залежно від місцевості). Господині збирають їх у кошики прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках і починають «розговлятися».
Розговляються насамперед освяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого може бути шинка, ковбаса, риба, сир, часник, полин, хрін, сіль та вино.
На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено».
Після розговін починали дзвонити на дзвіниці,- а хто перший задзвонив, той найперший обробить жнива і буде в нього найкраще збіжжя. Дзвонили в дзвони ввесь день, а потім ще й другого та третього дня.
Великодній понеділок зветься Обливаним. За традицією, хлопці обливають дівчат водою. Ті ж можуть віддячити їм тим самим у вівторок.
Серед інших великодніх звичаїв відомий ще один - розкладання вогнищ на всю Великодню ніч навкруги церкви. Вважається, що цим вогнем очищується повітря і звільняється земля від усяких нечистот на добрий урожай. Цей вогонь вважається святим і мусить сам погаснути.
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих- молитвою і тризною на могилах.
Рецепт святкової паски:
Випікати паску слід у чистий четвер.
Обов’язково перед початком приготування тіста потрібно прочитати молитву, щоб паска вийшла вдала та смачна.
Для опари: розводимо в 1 л молока 100 гр. дріжджів, додаємо 50 гр. олії та борошна до консистенції густої сметани (2- 2,5 ст.). Поставити опару необхідно у тепле місце на півгодини, можна загорнути навіть ковдрою, щоб бодай малий протяг не завадив їй піднятися.
Поки опара підходить, ретельно вимиваємо 200-300 гр. родзинок та викладаємо їх на рушник, щоб зайва волога пішла. На малому вогні розтоплюємо 250 гр. маргарину, який додасть пишності та 250 гр. вершкового масла, яке зробить нашу паску смачною та духмяною. Також вже можна поставити на малий розігрів духовку.
Коли опара підійшла ми додаємо масло із маргарином, 8 яєць та 4 жовтка (4 білка будемо використовувати для глазурі), 1 пакетик ванільного цукру. Також додаємо 1-1,5 склянки фруктози, 3 ст.л. олії, родзинки. Починаємо замішувати просіяним борошном, якого піде 1,5 – 2 кг. Взагалі то слід спостерігати при вимішуванні тіста, скільки потрібно борошна. У підсумку наше тісто має стати м’яким, тягнучим, пористим і не прилипати до рук.
Після вимішування ставимо посуд із тістом у більш велику ємкість із гарячою водою, щоб воно піднялося, накриваємо рушником і чекаємо 15-20 хв. Поки воно підходить можемо підготувати глазур: збиваємо білок із цукром до густої білої піни, якою потім будемо прикрашати паски.
Готове тісто розкладаємо у форми на 2/3 форми. Слідкуємо щоб кожна порція тіста була без родзинок на горі, адже вони підгорять у духовці під час випікання і змінять присмак паски. Після розкладання тіста дамо йому 10-15 хв. піднятися у формах і ставимо у духовку, яку нагріли до 180 градусів, на 45-50 хвилин.
Готові паски дістаємо і даємо їм охолодитись, прикрашати глазур’ю їх слід охолодженими, щоб потім «біла шапка» не потріскалася. Чим та як прикрашати паски далі кожна господиня сама вибере на свій смак.
Смачного!
Источник
Источник
Немає коментарів:
Дописати коментар